Психосоматика та цілісний підхід у лікуванні

Ще за часів Стародавньої Греції, філософ і мудрець Сократ говорив: «Не можна лікувати тіло, не лікуючи душу». Саме цей принцип цілісного підходу у лікуванні став основою психосоматики – науки, що досліджує вплив психологічних факторів на тілесні захворювання.

На сьогоднішній день багато вчених і представників традиційної медицини вірять і визнають, що 80% захворювань – психосоматичні. Проте принцип «лікувати людину, а не хворобу» на практиці використовується дуже рідко. Замість комплексного лікування, в більшості випадків головним чином боряться з фізіологічними причинами хвороби, а психосоматичні фактори майже не враховуються.

Щоб краще зрозуміти значення цілісного підходу в лікуванні, давайте поговоримо про роль психосоматики, яка не просто об’єднує в собі тілесне і психічне, а й являє собою комплексний підхід до пацієнта, який постає повноцінною особистістю, а не тільки носієм певного захворювання.

Будь-які стреси, тривалі нервові напруги, душевні травми, пригнічені образи, переживання, страхи, конфлікти, сприйняття певних ситуацій можуть стати рушійною силою і спровокувати захворювання, для вирішення якого, знадобиться не просто усувати симптоми, а й шукати коріння недуги.

Ще у 30-ті роки минулого століття, один із засновників психосоматики, Франц Александр виділив групу із 7-ми основних недуг, які викликані внутрішніми конфліктами та переживаннями.

1. ГІПЕРТОНІЯ, базується на злості та образі. Чітко спостерігається у людей, які не вміють «пробачити та відпустити». Часто відсутні прояви емоцій, які супроводжуються внутрішнім пригніченням.

2. ВИРАЗКОВА ХВОРОБА, захворювання, яке найчастіше спіткає тривожних, вразливих, невпевнених в собі людей котрі є надто вимогливими до себе та гіпервідповідальними. Вони вічно незадоволені собою, схильні до «самоїдства». Таке захворювання характерне для людей, які зупинились у певній ситуації і не здатні прийняти нові обставини свого життя.

3. БРОНХІАЛЬНА АСТМА, психологічною основою якої прийнято вважати неможливість людини «дихати на повні груди». Найчастіше астма з’являється тоді, коли ми постійно перебуваємо у важкій гнітючій атмосфері.

4. НЕЙРОДЕРМІТ, обумовлений проблемою контакту з іншими людьми та встановленням особистих меж. Причиною стає надмірна опіка, яка не дозволяє самостійно приймати рішення. Людина відчуває, як ігноруються її встановлені межі.

5. ГІПЕРТИРЕОЗ, виникає тоді, коли в людини є проблеми з висловленням власної думки, самовираженням. У більшості спостерігається неприйняття себе, незадоволеність власною зовнішністю чи рисами характеру. Такі люди часто критикують себе, своє життя та весь довколишній світ.

6. ВИРАЗКОВИЙ КОЛІТ є наслідком переживання помилок минулого, небажання відпустити старі ідеї і взяти в свої руки відповідальність за сьогодення.

7. РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ, виникає внаслідок непохитності людини, консерватизму, сором’язливості, бездоганності та послужливості. Такі люди часто схильні до імпульсивних та необдуманих дій.

З тих часів список психосоматичних захворювань суттєво поповнився, додалися панічні розлади, сексуальні розлади, ожиріння, нервова анорексія, розлади сну та інші серйозні хвороби, які однозначно потребують фахової консультації у структурі цілісного підходу до лікування.

Окремо можна виділити причини психосоматичних розладів, які класифікував Леслі ЛеКрон:

  • внутрішній конфлікт, як відображення ситуації, в якій одна частина бажань людиною усвідомлена і лежить на поверхні, а інша – зазвичай протилежна, ховається в підсвідомості;
  • наявність умовної вигоди трактується не як симуляція, а як цілком реальне захворювання через яке людина сподівається отримати певні переваги;
  • досвід минулого, як символ давно пережитого, зазвичай дитячого негативного досвіду, що продовжує впливати на людину;
  • ідентифікація проявляється, внаслідок сильної емоційної прихильності до людини, що має подібне захворювання; - навіювання, характеризується упевненістю в наявності захворювання і постійно намагається знайти йому докази;
  • самопокарання, пов’язане з реальною, або уявною провиною, що мучить людину. Отож, для того, щоб повністю одужати потрібно не лише вилікувати фізіологічну причину, але і попередити психологічну.

Отож, для того, щоб повністю одужати потрібно не лише вилікувати фізіологічну причину, але і попередити психологічну. Спільна і злагоджена робота фахівців, комплексний підхід і позитивні емоції стануть запорукою відмінного результату!